Федерація альпінізму і скелелазіння України

Інформація


"Відчувати свій біг і використовувати свою силу". Ярослав Гонтарик

Ярослав Гонтарик — майстер спорту міжнародного класу, призер Чемпіонату Світу серед дорослих та серед молоді, володар Кубку Європи та чемпіон Європи серед молоді, неодноразовий чемпіон України, учасник Всесвітніх Ігор у 2013 році. Тренер відділення скелелазіння ДЮСШ "Електрометалург", м.Нікополь, має вищу тренерську категорію.
 
Нещодавно відбувся навчально-тренувальний збір нашої молодіжної команди зі швидкості у м. Дніпро, де Ярослав був тренером зборів. По гарячих слідах пропонуємо бесіду з ним.
 

.— Зі збору у Дніпрі було багато фото та відео, й перше, що хочеться запитати: невже таку велику долю саме ЗФП (загальна фізична підготовка — ред.) займає у тренуванні швидкості? Ці неймовірні стрибки через бар'єри або у висоту чи у довжину, штанги — це обов’язковий набір вправ для швидкості?


На жаль чи на щастя, так і є. На даному етапі з таким уклоном траси полегшеним ЗФП не обійдешся. Це по-перше. По-друге, це зимовий збір, зараз все ж таки ще продовжується міжнародне міжсезоння, як кажуть, базовий період, важливо додати у всіх компонентах. А ще для половини учасників нашого збору це перший такий масштабний навчально-тренувальний захід. Тож, з чого починати, як не з ЗФП?

— Наскільки поліпшились результати спортсменів після збору?


 — Тут важливо поділити спортсменів на дві категорії:

Відносно юнацьких стартів – тут були більш досвідчені спортсмени з певними результатами на маршруті 16+ років. Для них спочатку заміряли час, а далі йшов фізично важкий насичений графік тренувань. А в останній день збору вони мали вийти на той же час, але вже під навантаженнями. Це вдалось, і це -- перемога.


Щодо спортсменів віком 15 років та молодше. У них розклад на трасі тільки формується. По суті, вони прогресували кожне заняття. В середньому вони поліпшили свої показники на 25-30%. Це я вважаю дуже гарним результатом. Головне, що кожний спортсмен поїхав зі зборів із розумінням, як він може вдосконалити роботу на маршруті і з правильною мотивацією на подальшу роботу.


Тобто на зборах були й зовсім "свіжі" обличчя? Побачимо у 2020 році нових зірок?
 

Так, були діти 2006 року. Є дуже талановиті. На кубки Європи точно поїдуть, з МЧМ (молодіжний чемпіонат світу - прим. ред.) все складно, у них група з 2005 роком. Якщо відберуться у квоту, то так. Також на зборах були дві дуже перспективні дитини з підліткової групи 12-13 років. Потенціал супер. Сподіваюсь, через пару років будуть піднімати прапор України на міжнародних змаганнях.

— Чи були багатоборці на зборі? Чи тільки спортсмени зі швидкості?

Були тільки спортсмени, що спеціалізуються на швидкості. Вони непогано себе показують і в інших дисциплінах, декілька спортсменів навіть є призерами у своїх вікових групах з багатоборства, але цей збір був вузького спрямування – на швидкісне лазіння.

Давайте трохи взагалі про багатоборство. Що легше: спортсмену зі швидкості натренуватись лазити болдер та трудність, чи "труднику" опанувати швидкість? Чемпіонат світу у Токіо в минулому році довів, що "трудники", які навчились швидко бігти, трапляються частіше.


—  Коли тільки з’явилось багатоборство, відразу було ясно, що трудність та болдеринг схожі за підготовчим процесом. Було відчуття, що "швидкісникам" буде дуже важко пробитись у Токіо (на Олімпійські Ігри-2020 ред.). Через роки Чемпіонат світу у 2019 році довів, що то були правильні відчуття. Деякі спортсмени-болдерингісти вийшли на передТОПовий світовий рівень у швидкості. Не можу сказати, що це зовсім несподівано, але незвичайно, це точно.
В той самий час достатньо багато спортсменів зі швидкості відібрались у Токіо: Александра Мирослав, Мавем Басса, Людовіко Фоссалі – це найвідоміші. Взагалі, це перевершило мої сподівання. Відтепер я навіть вірю в олімпійську нагороду для "швидкісника". Це здорово, радію за спортсменів, буду тримати за них кулаки.

— Ось плавно перейшли і до олімпійського скелелазіння. Наскільки відрізняється програма підготовки молоді від «доолімпійського» періоду?


— Складне питання. Я треную з 2013 року, більш поглиблено -- з 2015. Тобто, всі спортсмени, з якими я працював, вже зростали на еталоні зі світовим рекордом. Особисто я потрапив у «проміжний» період, так би мовити, коли зростав як спортсмен на класиці, а реалізував себе на еталоні.
Можу оцінити поглядом спортсмена, як тоді готували і як зараз. Програма, звичайно, дуже змінилась, але скоріше змінився акцент. Раніше більше уваги приділяли м'язам рук, точніше, верхньому плечовому поясу, зараз акцент змістився вниз. Мати сильну нижню частину тіла зараз більш важливо, мені здається. Особливо якщо в тебе гарна моторика в цілому та сильна стопа – це дає перевагу над суперником.
Що не змінилось у швидкісному лазінні, так це те, що треба відчувати свій біг і вміти використовувати свою силу. Далеко не завжди той, хто сильніше фізично, показує кращий час. 

Питання, яке неодмінно виникає у всіх вболівальників швидкості. Ясно, що у топ-16 випадково попасти малоймовірно. Але потім всеж-таки великий відсоток випадковості – хтось прикру помилку робить, хтось фальшстарт. (У швидкості після відбірки в фінальний топ-16 відбуваються парні перегони на виліт, спроба тільки одна. -- ред.). Як цю випадковість зменшити?

Зараз швидкість наблизилась до своєї межі. А бігти на межі це завжди ризик помилитись, тим більше, що швидкість дуже координаційний вид.
Біг по еталону більше схожий на легку атлетику, так що мабуть є сенс дивитись в цю сторону. Наприклад, мінімізувати рухи до сигналу старту. Тоді дійсно проявиться вміння спортсмена реагувати на звук, а не хапати «птицю за хвоста». Також я би трохи змінив сам формат проведення швидкісного лазіння. Наприклад, зробити не один, а два раунди кваліфікації, два забіги і у кожному вибирати кращий час. Після першого залишити топ-20, після другого топ-8. А далі вже жеребкування і перегони на вибування. Тоді б в топ-8 попадали дійсно найсильніші. А далі -- вже вміння керувати емоціями й моральний настрій.

— Повернемось до молодіжної збірної. Десять серйозних міжнародних стартів попереду. Який найголовніший?


Тут все ясно. Найголовний старт це молодіжний Чемпіонат Світу в серпні, потім молодіжний Чемпіонат Європи в жовтні. Підготовка в першу чергу націлена на ці старти.

Збір у Дніпрі відбувався за які кошти?


— Всі діти профінансовані в повному обсязі. Всі члени української збірної молодіжної команди. Взагалі, останнім часом ситуація з фінансуванням і тренувального процесу, і участі у змаганнях змінюється на краще, на розвиток скелелазіння спрямовуються більші обсяги коштів. Значно покращилась взаємодія Федерації і тренерів, тож потреби збірних краще задовольняються і зростає якість тренувального процесу.

— Ярославе, крім тренерства Ви ж зараз і самі виступаєте. У 2019 році демонструєте значні результати – срібло по сумі українського кубка та бронза на українському чемпіонаті. Які плани як у спортсмена на 2020 рік? Чи є ще бажання «рубатися» на змаганнях?


Планую виступити на чемпіонаті Європи і, як мінімум, взяти участь у декількох етапах Кубку Світу та Європи. Поки сили є, намагаюсь поєднати тренерство зі спортивною діяльністю, «тренер-гравець» так би мовити.

Дякую за цікаву бесіду! Сподіваюсь, що кількість вболівальників швидкості буде зростати, бо неможливо не захопитись цим видом спорту, настільки яскрава боротьба та спортивні емоції. Успіхів Вам, Вашим учням і обов’язково ще везіння, бо у швидкості воно дуже потрібне!


Бесіду провела Наталія Лідова

Додано: 08.02.2020